На березі Здвижа

Кожне місто чи село має свою історію. У Брусилові вона знаменна тим, що починається з прадавніх часів і позначена віхами не тільки в біографії самого селища, а й усієї тутешньої округи.

Дослідники з інституту археології АН УРСР, які нещодавно обстежували береги Здвижа стверджують, що в околицях сучасного Брусилова вже в ІІІ-VIII століттях існувало велике поселення черняхівської культури. Про це свідчить значна кількість знайдених тут залишків посуду та інших побутових речей. Це поселення, розташоване на стрімкому правому березі Здвижа, зусібіч було захищено водою.
На захід від того місця зна­ходиться центр сучасного Бру­силова. Тут збереглися свід­чення історичної давнини. Це, по-перше, велике п’ятикутне городище з валами і ровами, і по-друге, яскраво виражений дитинець на підвищеному правому березі 3движа, де чимало череп’я з посуду.

Про історію Брусилова знаходимо чимало відомостей у стародавніх літописах, архівах. З давніх-давен Брусилів був укріпленим містом, мав певне стратегічне значення в обороні Києва. А ще відігравав роль важливого торгово-промислового і культурного центру Київської Русі. Він лежав на великому військово-торговому шляху (“Старий шлях”), що сполучав Київ з Володимиром-Волинським та Європою, а пізніше тут проліг шлях, що єднав Києво-Волинське Полісся зі степовим Півднем.
Археологічні пам’ятки наводять на думку, що Брусилів – ровесник тих “градов” великокнязівських часів, які згадуються в найдавніших літописах і документах Київської Русі і найтісніше пов’язані з історією Києва.

Вишгород, Білгород, Васильків, Канів, Біла Церква, Брусилів, Микгород (Радомишль) – це ті міста по Дніпру та його притоках, які становили основні оборонні точки на підступах до Києва і часто поділяли йо­го долю.

Назва Брусилів уперше зга­дується 1159 року в “жалуваній грамоті” київського князя Андрія Юрійовича (Боголюб­ського), виданій Києво-Печер­ському монастиреві. 3а цією грамотою міста Васильків, Миргород та Брусилів мали право на “десятину” з прибутків маєтку.
Оригінал грамоти Боголюб­ського, на жаль, не зберігся. Грамота відома лише зі списку ХVІ століття. Дослідник Михайло Максимович помітив у ній “очевидні анахронізми” (серед них і назва Брусилів) як для ХІІ століття. Ця назва, достовірна лише для XVI століття і перенесена, слід думати, в давнє минуле пізнішими власниками Брусилова. В оригіналі грамоти, очевидно замість Брусилова стояла інша назва цього поселення – місто Здвижень (тобто місто на Здвижі). Саме 3движенськ не раз згадується в стародавніх літописах.

Криваві усобиці князів довели Руську землю до цілковитого занепаду. 1240 року під навалою монголо-татарсь­кої орди Батия упав Київ, трагічна доля спіткала і Здви­женськ. Навіть назва Здвиженськ поступово зникає. На­томість нове відроджене по­селення поступово набуває назви Славов на честь героїчних захисників давнього 3движенська. Територія навколо Славова іменується в грамотах Брестинцем. Чудо-міст через Здвиж у старому 3движенськv зруйнували татари, люди переправлялися через ріку бродками-брестинцями, кілька яких збереглося досі.
Протягом наступних віків назва Брестинець і Славов злилися. В результаті певних мовних процесів виникає нове слово – Брусилів.

У ХVІІ столітті Брусилів став сотенним містом Білоцерківського полку. Брусилівська сотня не раз збройно виступала проти місцевих панів, особливо прославився сотник Бречка. Сотня брала активну участь у визвольній війні під проводом Богдана Хмельниць­кого.
У 1768 році в Брусилові та на Києво-Волинському Поліссі діяв гайдамацький загін Івана Бондаренка. Його розбито у м. Макарові, а страчено в Чорнобилі. Багато гайдамаків загинули в Кодні, що поблизу Житомира.

У 1797 році Брусилів став волосним містечком Радомишльського повіту Київської губернії Південно-Західного краю.

Кріпаччина, армійські постої по селах тягарем лягали на плечі селянства. Зріє нова хвиля визвольної боротьби. Виникають таємні організації де­кабристів у Росії і на Украї­ні, діяло таємне товариство об’єднаних слов’ян на Україні. 1825 року повстав Чернігівський полк у Василькові й рушив на з’єднання з полками, що квартирували у Брусилові та Радомишлі. Був намір спільними силами вдарити на Київ і заволодіти арсеналом. Повстанців розбили Урядові війська в районі Фастова. Головних польових призвідців страчено, солдатів закатовано або відправлено до Сибіру.

У 1846 році Тарас Шевченко здійснив відому подорож по Південно-Західному краю. Він побував у Кам´янці-Подільському, об’їхав усю Волинь і за осінньої негоди поспішав із Житомира до Києва найкоротшим шляхом через Коростишів, Брусилів і Бишів. Навес­ні наступного року його як члена таємного Кирило-Мефодійовського товариства заслано в солдати в Оренбурзький край.
… У 1914 році в Брусилові з’явилась перша організація РСДРП, яка незабаром, набула більшовицького характеру.

Я. Галайчук (газета “Радянська Житомирщина ” 1983 рік, 13 вересня).