Над Тихими Вербами

Автор: ВОЛОДИМИР СВЯТНЕНКО

Військовий льотчик першого класу надзвукових ракетоносців-винищувачів дальнього перехвату підполковник Іван Кузьмич Тюрменко літав на дев’яти типах реактивних літаків. Він здійснив близько 4000 вильотів. За успішне військове випробування літака-ракетоносця Ту 128-80 Іван Кузьмич був нагороджений орденом Червоної Зірки, а за значний внесок в розвиток військової авіації СРСР відмічений вісьмома медалями.

Важкий гуркіт реактивного літака порушив спокій сонячного весняного ранку над Тихими Вербами. Молочно-біла димова смужка його шляху ніби розрізала навпіл яскраву небесну блакить. Посеред квітучого саду, що переливається на сонці своїм білим і рожевим цвітом, стоїть кремезний літній чоловік і уважно вдивляється в небо. Для нього це не просто цікавість – це його юність, молодість, власне все його життя, яке було тісно пов’язане з реактивними літаками.

Військовий льотчик першого класу надзвукових ракетоносців-винищувачів дальнього перехвату підполковник Іван Кузьмич Тюрменко літав на дев’яти типах реактивних літаків. Він здійснив близько 4000 вильотів. За успішне військове випробування літака-ракетоносця Ту 128-80 Іван Кузьмич був нагороджений орденом Червоної Зірки, а за значний внесок в розвиток військової авіації СРСР відмічений вісьмома медалями, численними грамотами, дипломами і цінними подарунками.

Авіацією наш герой марив змалечку, адже літаки бачив майже не щодня. До самої війни в Брусилові знаходився військовий аеродром. Саме там армійський лікар, приймаючи роди у матері Івана Кузьмича, мовив: «Буде цей хлопчик військовий». Трішки не вгадав, що ще й льотчиком.

Як тільки зашумлять двигуни літаків на Тихими Вербами, так Іван відразу на вулиці. Завмирало від хвилювання дитяче серце. Ой, як хотілося піднятися в небо над рідним Брусиловом! А одного разу він зі старшими хлопцями цілий день провів на аеродромі. Військові навіть дозволили трішки посидіти за штурвалом. Відтоді у маленького Вані з’явилася мрія стати військовим льотчиком.

Непростим було його дитинство. Не встиг Іван народитися, як став напівсиротою. За дві неділі до народження (Іван Кузьмич Тюрменко народився 9 жовтня 1934 року на Івана Богослова) вбили його батька Кузьму Демидовича, який працював їздовим у школі на Махнівці. Хто вбив – невідомо. Тоді цього ніхто не розслідував.

Не вистачало малому Івану й материнської уваги, бо мама Шуляченко Улита Сергієвна вирушала до колгоспу з першими півнями, а поверталися поночі. Все своє життя вона присвятила землі. Працювала в місцевому колгоспі ланковою, бригадиром польової бригади, завідувачкою ферми, а вже на пенсії звичайною колгоспницею. За відмінну працю була удостоєна поїздки на Всесоюзну виставку досягнень народного господарства у Москву, де була нагороджена пам’ятною медаллю.

Не без хвилювання розповідає Іван Кузьмич про німецьку окупацію, яку разом з мамою пережив у Брусилові. Добре пам’ятає як від німецької управи по його вулиці вели на страту людей, а ще як німецькі літаки бомбардували рідне селище в листопаді 1943-го.

Разом з визволенням Брусилова відновилися заняття в школі. Найбільше давалися Івану Тюрменку точні предмети, особливо математика, любов до якої привила перша вчителька Антоніна Михайлівна Левіцька. В 10 класі на обласній олімпіаді з математики навіть зайняв 5 місце. Сьогодні майже через 60 років з теплом у серці Іван Кузьмич згадує й своїх класних керівників Серафиму Гнатівну Капусту та Єлизавету Олександрівну Бородянську.

Відразу після закінчення школи поїхав до Кременчука в 10-ту авіаційну школу. Довго просився щоб взяли, адже йому ще не було й 18 років. Вийшло.

Свій перший самостійний політ у червні 1953 року на учбовому літаку Як-18 він не забуде ніколи. І хоча після нього йому судилося налітати на різних типах літаках тисячі годин, оте почуття, вперше пережите в небі, залишиться в пам’яті назавжди. В той момент молодому хлопцеві найбільше хотілося закружляти над рідними Тихими Вербами, щоб сусіди, побачивши літак, крикнули: «Улита, дивись твій Ваня летить!».
Забігаючи трохи наперед слід зазначити, що Івану Кузьмичу судилося чотири рази на реактивних літаках пролітати над рідним Брусиловом. Але все це буде потім. А поки…

В грудні 1953 року Іван Тюрменко став курсантом Чернігівського військового авіаційного училища льотчиків, яке закінчив з червоним дипломом у грудні 1955-го. Після закінчення військового училища старший льотчик лейтенант Іван Тюрменко прибув до Північного військового округу на аеродром Лоустар, що на кордоні з Норвегією і Фінляндією. Саме тут доля звела нашого земляка з першим космонавтом Юрієм Гагаріним, який проходив службу в тій самій військовій частині. Хоча в ті роки він ще був звичайним льотчиком-винищувачем, а не тим знаменитим Гагаріним, яким нині знає його весь світ.

З самого першого дня військової служби молодий офіцер Тюрменко наполегливо вдосконалював спеціальність військового льотчика. З кожним днем росла його бойова майстерність. І вже скоро він став одним із кращих льотчиків-винищувачів військової частини, успішно засвоїв техніку пілотування реактивних літаків Міг-15, Міг-17 та ін. Йому довірили командувати ланкою, яка відразу ж стала зразковою.

… З командного пункту зроблено наказ на виліт. Старший лейтенант Тюрменко швидко займає готовність і доповідає на командний пункт:
– Готовність зайнята!

– Запуск! Зліт!

Літак-винищувач піднявся в повітря. Метеорологічні умови були складними. На аеродром плили важкі густі хмари. Ціль, яку треба було атакувати, ішла за хмарами на великій висоті. Тюрменко уважно стежив за приладами. Швидко пробиті згустки хмар на висоті 3 000 м. Після одержання чергової інформації про рух літака «противника» льотчик вивів машину на заданий рубіж.
– Курс 340. Висота 4 200, – повідомив штурман наведення.

Чітко виконуючи вказівки штурмана, льотчик розвернув винищувач й візуально виявив швидкісний бомбардувальник «противника». Тюрменко приготувався до атаки. «Противник», помітивши винищувача, став маневрувати. Але втекти від досвідченого льотчика не вдалося. Вийшовши з атаки, офіцер одержав наказ прямувати на аеродром. За допомогою пункту спостереження чітко вивів літак на посадку і м’яко приземлився.

Нові надзвукові ракетоносці-винищувачі Ту-124-80 Івану Кузьмичу довелося підкоряти вже в Біломорському військовому окрузі на аеродромі «Талаги», що за 10 км від Архангельська. Ракетоносці постійно здійснювали повітряне патрулювання в різних районах земної кулі. Їх завдання перехопити американські бомбардувальники на відстані до пуску ними ракет «Повітря-Земля» по Москві, що приблизно за 3000 км до наших кордонів. Після пуску ракет льотчики-винищувачі назад могли не повернутись. Через складні умови польотів шість разів життя нашого героя було на волосині Але як зізнається сам Іван Кузьмич його врятував срібний хрестик, подарований бабусею перед першим польотом, і який завжди був при ньому в обкладинці комсомольського чи партійного квитка.

А ось як писала в середині 1960-их одна з газет про польоти нашого земляка:
«Ракетоносець плавно торкається бетонки. Посадка майстерна. Пілотує літак військовий льотчик першого класу майор Іван Тюрменко. Він першим вивчив ракетоносець і зараз йому доводиться не тільки багато літати самому, але й допомагати товаришам в оволодінні складним літаком».

Де б не служив Іван Кузьмич він завжди згадував про свій рідний край, присвячував йому свої вірші. Коли під’їжджав до Брусилова наспівував: «У всій своїй красі і силі, перед нами встав Брусилів». Саме тому після закінченні військової служби він не лишився в Москві чи Ленінграді, а повернувся на Житомирщину.
Довгий час працював у Житомирі на інженерних посадах в автотранспортному підприємстві та обласному управлінні автотранспорту. А з 1996 року мешкає у Брусилові,в батьківській хаті на Тихих Вербах.
Але не сидиться на місці колишньому льотчику. За покликом серця він побував вже в п’яти школах району. У своїх виступах перед юнаками та дівчатами Іван Кузьмич з гордістю розповідає про своїх колег – військових льотчиків, про тих, хто так само освоїв непросту ракетоносну надзвукову авіацію.

Він і досі мріє небом. Воно вабить його до себе, як і в юності. Але тепер у нього більше справ на землі. Ось такий він, Іван Кузьмич Тюрменко, славний син Брусилівщини, який підкорив небесну вись.

Leave a Comment