Освіта в давньому і радянському Брусилові (частина друга)

Освіта в XIX столітті

Автори: Я. ГАЛАЙЧУК, Л. МАКАРЕНКО
газета “Колгоспна правда”, вересень, 1957 року

Першою школою в Брусилові нового часу була Брусилівська 2-класова церковно-парафіяльна школа, заснована 1827 року. Ця школа існувала до Жовтневої революції; вона пережила все те, що пережила початкова школа в царській Росії.

Шкільним уставом міністерства освіти 1804 року передбачені були чотири типи шкіл в царській Росії: парафіяльна школа, повітова школа, гімназія і університет. Парафіяльні школи відкривали “у всякій парафії, або в двох парафіях разом”. Завдання їх – дати релігійне виховання і елементарну грамоту. Термін навчання – 1 рік, від кінця до початку польових робіт, по 9 годин на тиждень. Навчальний план складався з закону божого і навчання моралі, читання, письма, перших чотирьох дій арифметики. Утримувалась парафіяльна школа на кошти населення. Поміщики лише запрошувались відкривати школи.

Брусиловські поміщики Чацькі сприяли розвитку костьолу, кляштору і польській школі. Шкільний устав 1828 року вніс істотну зміну в церковну парафіяльну школу. З цього часу парафіяльна школа стає дворічною, вона призначена виключно для дітей «найнижчих станів», і випускникам заборонявся вступ до повітової школи. Такою була Брусиловська школа до реформ 60-70 років.

Брусиліська церковно-парафіяльна школа була на старомісті. Побудована вона була на церковній землі, на задвірках попівської хати. Нині це місце давньої школи входить у садибу Брусилівської середньої школи і на ньому красується молодий шкільний парк (на період 1957 року, а зараз, в 2007 році, на її місці стоїть двоповерховий житловий будинок – прим.).
Шкільне приміщення колишньої школи являло собою невелику селянську хату, яка вікнами дивилася в бік Рожевської (тепер Короленка) вулиці і вкрита була соломою. Старенька, низенька, похилена і сіра – такою пригадують Брусиловську церковно-парафіяльну школу старожили на кінець 80-років XIX століття, коли школа згоріла.

Протягом першої третини XIX століття у Брусилові при кляшторі продовжувала існувати і польська школа, вона була невелика і часом охоплювала лише кілька дітей з навколишньої шляхти. Переворот 1830 р. у Варшаві і польський національно-визвольний рух значною мірою вплинули на подальший розвиток цієї школи. У 1831 році були заборонені всі польські школи на Правобережжі. Височайшим повелінням від 25 липня 1832 р. було передбачено “исторгнуть” народну освіту з рук католицького управління і передати її під управу православних парафіяльних священників.

Кременецький ліцей переведений був до Києва і реорганізований в Університет св. Володимира, який на думку Миколи II повинен був стати цитаделлю русифікаційної політики на Правобережній Україні. Політика ця найшла вираз у формулі “православіє, самодержавство і народність”. Почалася чорна смуга в історії нашої школи. У Брусилові ліквідована була польська школа. Учням православної школи прищеплювали релігійну ідеологію, виховували покірність царизмові і поміщикам, навчання в школі велося виключно російською мовою.

Мало що змінилося в житті початкової школи і в середині XIX ст., хоча життя вимагало крутих змін. Революційна ситуація 1859-1861 рр. не переросла в революцію, селянство, як революційна сила, виявило всю свою слабкість, і саме тому самодержавство обмежилось куцими реформами, зокрема і в народній освіті. Положення про початкову школу у 1864 р. поряд з парафіяльною школою духовного відомства легалізувало початкові школи різних відомств, в тому числі і земські школи, кращі, передовіші школи в царській Росії. Поряд з 2-річною початковою школою допускалася школа з 3-річним навчанням, але царизм остався по-старому вірним своїй русифікаційній політиці – навчання в школах тільки російською мовою і по підручниках, схвалених міністерством освіти і синодом.

На Правобережній Україні, де переваважали польські поміщики і де знайшло відгук польське повстання 1863 року (у наших місцях відома “Соловіївська трагедія”) царський уряд не запровадив земських установ, і тому тут довгий час земська школа була відсутня. У Брусилові після “реформи” продовжувала існувати стара 2-класова парафіяльна школа. Тільки навчальний план її збагатився новим предметом – церковними співами. Новим шкільним уставом 1874 року у школі додався третій рік навчання.

Leave a Comment