Болячів

Село, підпорядковане Брусилівській селищній об’єднаній територіальній громаді, розташоване за 30 км на південний схід від Коростишева, за 15 км на південний захід від Брусилова, за 22 км вiд залізничної станції Скочище, за 24 км вiд автошляху Київ—Чоп. Площа населеного пункту — 141 га.

1970 р. у Болячеві проживало 536 осіб, з яких жінок — 306, чоловіків — 230. 1979 р. чисельність населення села становила 359 осіб (жінок — 200, чоловіків — 159), 1989 р. — 251 особа (жінок — 149, чоловіків — 102).

Земельні угіддя, частина з яких чорноземи, та тваринницькі ферми села входили до складу водотийського колгоспу ім. ХХI з’їзду КПРС. За високі досягнення у праці медаллю «За трудову доблесть» нагороджені: бригадир Володимир Вікторович Євгієнко (1977 р.); колгоспники Григорій Петрович Рогуцький і Катерина Федорівна Цихун.

З історії села

Село Болячів (Болячев) уперше згадано як населений пункт Ходорківського ключа в роздільному акті поміщиків Тиша-Биковських за 1581 р. Село за 6 верст від Водотий, за переказами, засноване біженцями з міста Романова, якi у печальних спогадах про родючiсть попередніх місць порiвняно з болотистою мiсцевiстю нових назвали його Болячiв

Болячівська Церква Різдва Христового. 1794 рік.