Водотиї

Село підпорядковане Брусилівській селищній об’єднаній територіальній громаді, розташоване за 37 км на південний схід від Коростишева, за 8 км на південний захід від Брусилова, за 18 км від залізничної станції Скочище, за 24 км від автошляху Київ—Чоп. Площа населеного пункту — понад 377 га.

1970 р. у Водотиях проживало 1138 осіб, з яких жінок — 656, чоловіків — 482. 1972 р. у 480 дворах мешкало 1028 осіб. 1979 р. чисельність населення села становила 893 особи (жінок — 534, чоловіків — 359), 1989 р. — 695 осіб (жінок — 413, чоловіків — 282).

На території села працював колгосп ім. ХХI з’їзду КПРС, за яким було закріплено 6146 га сільськогосподарських угідь, зокрема 5156 га ріллі. Господарство вирощувало зернові культури, картоплю, льон, займалося м’ясо‑молочним виробництвом. За успіхи в розвитку сільського господарства орденом Трудового Червоного Прапора нагороджені доярка Лідія Романівна Гусар (1971 р.) і ланкова Зінаїда Іларіонівна Бурса (1972 р.); орденом Трудової Слави ІІІ ступеня — тваринниця Надія Василівна Лотоцька (1975 р.), свинарка Н. Н. Лотоцька (1975 р.); орденом Жовтневої революції — ланкова Зінаїда Іларіонівна Бурса (1977 р.), водій Василь Тимофійович галицький (1977 р.), доярка Катерина Григорівна Іващенко (1977 р.); медаллю «За трудову доблесть» — ланкова  Василина Митрофанівна Гіленко (1966 р.), комбайнер Антон Дмитрович Сорока, доярка Галина Олексіївна Бабієнко (1975 р.), механізатор Влас Васильович Рожошенко (1977 р.); медаллю «За трудову відзнаку» — ланкова Віра Пилипівна Білоконенко

З історії села

З 1415 р. село Водотиї перебувало в підпорядкуванні Києво-Софійської кафедри. Згадку про село знаходимо також у даних люстрації Київського повіту 1471 р., де вказується, що у Водотиях було 12 слуг, які «на войну хаживали, съно кошивали, ставъ сыпывали», і дві людини нові. Один слуга службу ніс ще за часів великого князя Вітовта; троє слуг на ім’я Олізаровичі з давніх-давен кіньми служать. Упродовж XV ст. село не один раз згадано в записках про грошові й медові дані Святій Софії.

Назва села походить від назви річки Водотий, яка бере початок з полів поблизу сучасного села Долинівки, потім протікає Болячевом, і з північного боку омиває всі Водотиї, впадаючи у Здвиж поблизу водосховища. У свою чергу назва річки Водотий утворилася від слів «водо» і «тий», що означає «вода тут». Саме на цій річці, яку перетинала стара дорога «гостинець Івницький», були хороші умови для напування коней і волiв мандрівників.