Дубрівка

Село, підпорядковане Брусилівській селищній об’єднаній територіальній громаді,  розташоване за 42 км на південний схід від Коростишева, за 5 км на схід від Брусилова, за 31 км від залізничної станції Скочище, за 18 км від автошляху Київ—Чоп. Площа населеного пункту — 115 га.

У центрі села є ставок. Недалеко від нього вбік Хомутця знаходиться Дубрівське водосховище (Бам). Село оточують лісопосадки. Ґрунти переважно піщані.

1970 р. у Дубрівці проживало 294 особи, з яких жінок — 167, чоловіків — 127. 1979 р. чисельність населення села становила 205 осіб (жінок — 118, чоловіків — 87), 1989 р. — 152 особи (жінок — 88, чоловіків — 64.

Землі та тваринницькі ферми села входили до складу ястребеньківського колгоспу «Шлях Ілліча», з 1975 р. — до лазарівського колгоспу ім. Димитрова.

З історії села

У XVIII ст. з’являються перші згадки про село Дубрівка, яке входить до маєтностей Чацьких.

Село виникло завдяки старій військовій дорозі, що вела з Києва через Бишів і Брусилів на захід. Саме на цій дорозі поблизу нинішньої Дубрівки постали корчми, а прилеглу до цих місць слободу заселили хомутецькі селяни.

Мешканці села були приписані до Брусилівської Староміської Замкової Воскресенської церкви.

На початку XX ст. село належало поміщиці Єлизаветі Унгерн-Штернберг. За Дубрівкою рахували 802 десят. землі, з них 487 десят. перебувала у власності поміщиці, а 315 десят. — селян. Господарство в поміщицькому маєтку вів Федір Олександрович Унгерн-Штернберг.

Станом на 1900 р. в Дубрівці було 88 дворів, в яких проживало 457 осіб, з яких чоловіків — 243, а жінок — 213. У селі була школа грамоти, працював вітряк і хлібний магазин.