Карабачин

Село Карабачин, центр сільської ради, розташоване на лівому березi рiчки 3движ, за 44 км на схід від Коростишева, за 3 км на захід від Брусилова, за 30 км вiд залiзничної станції Скочище, за 17 км від автошляху Київ—Чоп. Площа населеного пункту — 243 га.

У центрі Карабачина є ставок. Зі сторони сіл Водотиї та Покришів ростуть мішані ліси.

1970 р. у Карабачині проживало 756 осіб, з яких жінок — 418, чоловіків — 338.  1972 р. у 296 дворах мешкало 679 осіб. 1979 р. чисельність населення Карабачина становила 547 осіб (жінок — 312, чоловіків — 235), 1989 р. — 367 осіб (жінок — 208, чоловіків — 159).

У середині 70‑х років поблизу села розміщувався аеродром для авіації сільськогосподарського призначення.

На території села була розміщена центральна садиба колгоспу iм. Орджонiкiдзе. Колгосп мав у користуванні 1990 га сільськогосподарських угідь, зокрема 1663 га ріллі. Господарство вирощувало зернові культури, картоплю, займалося м’ясо‑молочним виробництвом.

З історії села

Карабачин утворився на початку XVI століття за півверсти-версту вище від містечка Пуків, знищеного монголо-татарами.

Село Карабачин одержало назву, напевно, під час татарського володарювання вiд якого-небудь Кара-Башi, чорного пашi. Можливо назва села походить від тюркських слів «караби» — пасовище, та «шин» — диво, означаючи дивовижне пасовище.

Першими відомими власниками Карабачина були Бутовичі. Це видно з позову хорунжого київського Яцька Бутовича про розмежування ґрунтів поводових Брусилівських, особливо урочища Руди Корабчовської, від добра Стефана Лозки за 19 травня 1595 р.

На початку XX ст. село належало таким власникам: Людвігові Феліксовичу Любанському, Іванові Гавриловичу Фовицькому, Єфимові Лук’яновичу Ковриженку, Анні Андріївні й Вірі Андріївні Шидловським, Аврамові Дем’яновичу Глинці, Антоніні Прокопівні Іваненковій та Михайлові Кириловичу Мізерницькому. За Карабачином числили 2596 десят. землі, з них 800 десят. належало поміщикам, 1754 десят. — селянам, 42 десят. — церкві. Поміщицьке господарство в селі вели самі власники, за винятком Мізерницького, у якого землі орендували сестри Шидловські.

Станом на 1900 р. у Карабачині налічувалося 307 дворів, в яких проживало 1778 осіб, з них чоловіків — 914, а жінок — 864. У селі діяли православна церква, каплиця, церковнопарафіяльна школа, в якій вчителькою була Макчева Марія Василівна. Працювали вітряк, чотири кузні, хлібний магазин.