Морозівка

Село, підпорядковане Брусилівській селищній об’єднаній територіальній громаді, розташоване за 42 км на південний схід від Коростишева, за 6 км на південь від Брусилова, за 29 км від залізничної станції Скочище, за 20 км від автошляху Київ—Чоп. Площа населеного пункту — 160 га.

1970 р. у Морозівці проживало 382 особи, з яких жінок — 234, чоловіків — 148. 1979 р. чисельність населення села становила 255 осіб (жінок — 155, чоловіків — 100), 1989 р. — 203 особи (жінок — 119, чоловіків — 84).

Землі та тваринницькі ферми села входили до складу соловіївського колгоспу «Новий хлібороб», а із середини 70‑х років — до складу колгоспу ім. Леніна.

На початку 90‑х років у Морозівці побудували 252 житлових будинки, куди з поліських районів Житомирщини переселилися постраждалі від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

З історії села

Перша письмова згадка про Морозівку датована 1607 р., коли село перебувало у власності Бутовичів.

Старожили с. Морозівки на початку 70-х років минулого століття переповідали легенду, згідно з якою назва їхнього села походить від боярина Морозовича. Є також припущення, що село могло отримати назву від аналогічної назви степового поселення Сквирського повіту, звідки йшов на брусилівські землі збіглий люд, ховаючись від татарських погромів.

На початку XX ст. село належало власникові Брусилівського маєтку Олексієві Миколайовичу Синельникову. За Морозівкою числили 850 десят. землі, з них 353 десят. належало поміщику, 447 десят. — селянам, а 50 десят. — іншим категоріям населення. Господарство в поміщицькому маєтку вів Микола Олександрович Лауреон.

Станом на 1900 р. Морозівка мала 101 садибу, де проживало 546 осіб, з яких чоловіків — 294, а жінок — 252. У селі була школа грамоти, працював вітряк.