Осівці

Село, підпорядковане Брусилівській селищній об’єднаній територіальній громаді, розташоване за 33 км на схід від Коростишева, за 5 км на пiвнiчний захiд вiд Брусилова, за 4 км вiд автошляху Київ—Чоп, за 40 км вiд залiзничної станцiї Скочище. Площа населеного пункту — 400 га.

1970 р. в Осівцях проживало 1028 осіб, з яких жінок — 580, чоловіків — 448. 1979 р. чисельність населення села становила 750 осіб (жінок — 425, чоловіків — 325), 1989 р. — 511 осіб (жінок — 291, чоловіків — 220).

Протягом 1963—1965 рр. у селі працював колгосп ім. Кірова, який 1965 р. перейменовано в “Комсомолець”.

З історії села

За часів Литовсько-Руської держави згадано також поселення Осов, вочевидь, первісна назва Осівців. Село під назвою Осовець згадується в XV столітті.

За однією із версій С. Губерначука, назва села Осівці походить від слова осовець і витлумачується згідно зі словником В. Даля як «пошлая», «нєторная» дорога, себто забута, прадавня. У «Словнику давньоукраїнської мови» зустрічається слово осовина, яке є однокорінним із першою назвою села — Осов. Воно пояснюється як звичайний зсув ґрунту або свіжий зсувний схил.

На початку XX ст. село перебувало у власності Ципріана Сигізмудовича й Іполита Сигізмудовича Кржижановських. За Осівцями числили 2319 десят. землі, з них 775 десят. належало поміщикам, 1491 десят. — селянам, 43 десят. — церкві, 10 десят. — іншим категоріям населення. Господарство в поміщицьких маєтках вели самі власники.

У селі налічувався 251 двір, в яких проживало 1447 осіб, з яких чоловіків — 727, а жінок — 720. У селі діяли православна церква, церковнопарафіяльна школа, працювали два вітряки, три кузні, цегельний завод, винокурня і хлібний магазин.