Привороття

Село Привороття, підпорядковане Брусилівській селищній об’єднаній територіальній громаді, розташоване за 28 км на схід від Коростишева, за 15 км на захід від Брусилова, за 50 км. від залізничної станції Скочище, за 5 км від автошляху Київ—Чоп. Площа населеного пункту — 442 га.

1970 р. у Приворотті проживала 621 особа, з яких жінок — 364, чоловіків — 257. 1979 р. чисельність населення села становила 501 особу (жінок — 269, чоловіків — 232), 1989 р. — 372 особи (жінок — 214, чоловіків — 158).

Протягом 1963—1988 рр. земельні угіддя та тваринницькі ферми села Привороття входили до новоозерянського колгоспу «Шлях до комунізму».

1989 р. село Привороття першим у Коростишівському районі стало рідною домівкою для 367 переселенців з Народницького, Лугинського, Ємільчинського районів, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи. У селі було побудовано 191 житловий будинок, школу на 196 дітей, дитячий садок на 95 дітей, амбулаторію сімейної медицини, дороги, водогінну систему.

З історії села

Про село Привороття знаходимо відомості в польських архівних документах, згідно з якими, 1525 р. підтверджується володіння Лозів (Лозків) Озерищами, Приворотіком (Привороття), Юним Ручаєм, Кочеровом, Копиловом, а також усіма тими, які раніше згадувалися від великого князя Вітовта, і короля Сигізмунда, і короля Казимира наданими. Цілком можливо, що наприкінці XVI ст. Привороття вже входило до маєтностей Бутовичів.

Назва села Привороття походить вiд його старої назви «Приворотік». На місці майбутнього села був поворот Київської дороги на захід, яка потім через с. Войташовку йшла на Коростишів. Те місце, де Старий шлях круто брав ліворуч, назвали урочищем Приворотом (Приворотіком). Коли на початку XVI ст. по обидва боки дороги заселилися люди, то село назвали Приворотіком, а згодом Привороттям.

Станом на 1900 р. у Приворотті налічувалося 84 двори, в яких проживало 510 осіб, з яких чоловіків — 268, а жінок — 242. У селі діяла школа грамоти, працювали запасний хлібний магазин і паровий млин.