Романівка

Село, підпорядковане Брусилівській селищній об’єднаній територіальній громаді, розташоване на лівому березі річки Здвиж, за 33 км на південний схід від Коростишева, за 15 км на захід від Брусилова, за 13 км від автошляху Київ—Чоп, за 42 км від залізничної станції Скочище. Площа населеного пункту — 164 га.

1970 р. у Романівці проживало 596 осіб, з яких жінок — 343, чоловіків — 253. 1972 р. у 200 дворах мешкало 566 осіб. 1979 р. чисельність населення села становила 427 осіб (жінок — 239, чоловіків — 188), 1989 р. — 312 осіб (жінок — 172, чоловіків — 140).

На території Романівки була розміщена центральна садиба колгоспу iм. Калiнiна, який мав у користуванні 1924 га сільськогосподарських угідь, зокрема 1673 га ріллі. Господарство вирощувало зернові культури, картоплю, займалося м’ясо‑молочним виробництвом.

З історії села

Про село Романівка (Романовка) вперше з’являється інформація в акті судових справ Київського воєводства за 1600 р. у зв’язку з біженцями — мешканцями Сущков (нині с. Сущанка Попільнянського району Житомирської області).

Наприкінці XIX ст. власником села Романіки став Євген Никодимович Гарбарев, якому належало 360 десят. землі. У власності селян перебувало 705 десят. землі, а ще 62 десят. володіли інші категорії населення. Господарство в поміщицькому маєтку вів управитель Іван Федорович Якобсон.

Станом на 1900 р. у Романівці налічувалося 106 дворів, де проживало 610 осіб, з яких чоловіків — 320, жінок — 290. У селі працювали два вітряки і дві кузні.