Соболівка

Село, підпорядковане Брусилівській селищній об’єднаній територіальній громаді, розташоване на лівому березі річки Ірпінь за 37 км на південний схід від Коростишева, за 20 км на південь Брусилова, за 5 км вiд залізничної станції Скочище, за 34 км вiд автошляху Київ—Чоп. Площа населеного пункту — 186 га.

1970 р. у Соболівці проживала 781 особа, з яких жінок — 463, чоловіків — 318. 1972 р. у 309 дворах мешкало 713 осіб. 1979 р. чисельність населення села становила 591 особу (жінок — 362, чоловіків — 229), 1989 р. — 450 осіб (жінок — 268, чоловіків — 182).

На території Соболівки розміщувалася центральна садиба колгоспу «Жовтень», який мав у користуванні 4644 га, зокрема 4070 га ріллі. Господарство вирощувало зерновi культури, картоплю, розвивало м’ясо‑молочне виробництво.

З історії села

1528 р. село Соболовка (Соболівка) входить до Корнинської волості, яка займала площу 6,8 кв. миль. Імовірно, це і є перша письмова згадка про сучасне село Соболівку Брусилівського району.

Існує дві легенди про походження назви цього мальовничого села на Брусилівщині. За однією з них, назвали так цей населений пункт тому, що в сиву давнину навколо нього був густий ліс, що впритул підходив до берегів річок і боліт, на яких водилося багато соболів. Звісно, предки соболівців полювали на них. Навіть відомо, що і данину в ті часи часто платили шкурами соболів.

Згідно з іншою легендою, назва села походить від князя Соболева, який правив однойменним містом, що розташовувалось на південний схід від нинішньої Соболівки на горі, знаній як Ковалівка.

Станом на 1900 р. у Соболівці налічувалося 253 двори, в яких проживало 1496 мешканців: чоловіків — 756, жінок — 740. Основним заняттям жителів Соболівки було хліборобство. Крім того, багато мешканців села вирушали на заробітки до Києва. У селі діяли православна церква, школа грамоти, працювали три вітряні млини, кузня і казенна винна крамниця.