Старицьке

Село, підпорядковане Брусилівській селищній об’єднаній територіальній громаді, розташоване на правому березі річки Очеретянка за 48 км на схід від Коростишева, за 9 км на пiвнiчний схiд вiд Брусилова, за 36 км вiд залізничної станції Скочище, за 20 км вiд автошляху Київ—Чоп. Площа населеного пункту — 35 га.

1970 р. у Старицькому проживало 63 особи, з яких жінок — 40, чоловіків — 23. 1979 р. чисельність населення села становила 35 осіб (жінок — 24, чоловіків — 11), 1989 р. — 12 осіб (жінок — 8, чоловіків — 4).

Земельні угіддя та тваринницькі ферми Старицького входили до лазарівського колгоспу ім. Димитрова.

З історії села

Німецька колонія Вільгельмшвальде (у подальшому село Старицьке) виникла в середині XIX ст. на місці хутора, який із 593 десят. землі адміністративно входив до села Грузьке.

На початку XX ст. Старицьке належало німецьким колоністам та міщанам Брусилова, у власності яких перебувало 597 десят. землі. Основним заняттям жителів німецької колонії було хліборобство.

Станом на 1900 р. в німецькій колонії Старицьке налічувалося 37 дворів, де проживало 390 осіб, з них чоловіків — 201, а жінок — 189. У колонії діяли лютеранська кирха, парафіяльна школа при кирсі, працювали три вітряні млини з одним робітником при кожному, що належали Самуїлу Ванеру, Самуїлу Бейзе і Самуїлу Монтику, три кузні й чотири маслобійні.