РОЖКІВСЬКИЙ ВАСИЛЬ МИКОЛАЙОВИЧ

Автор: ВАСИЛЬ СТАШУК

Народиччина… Це – моя благословенна сторона. Я і зараз часто опівночі подумки блукаю селами, дібровами і гаями, розмовляю з моїми друзями і знайомими, яких чорнобильська біда розсіяла по всьому світові… А скільки таких, яких вже ніколи не побачу…

Я й зараз бачу Василя Миколайовича, коли йому вручили зірку Героя. Відверто кажучи, він і не знав тоді, що сказати численним кореспондентам, які в той час приїзжали в Народичі. Василь Миколайович не вмів красно говорити, але він вмів красно працювати.

Ніколи не забудеться той зоряний час Василя Миколайовича, про якого заговорила вся Україна. А він ховався від цієї слави, як людина, яка пізнала себе у праці, і тільки там бачила себе і своїх батьків. Василь Миколайович засвітив другу зорю Героя, що світилася на небосхилі трудової звитяги Народиччини. А потім були будні, трудові будні. І тоді не давали орденів. А треба було працювати, щоб зірка Героя світилася і в прийдешньому.

– Я дуже люблю свою землю,- якось ділився зі мною думками Василь Миколайович. – І як я працював – не мені судити…

Сьогодні я з повним правом можу сказати, що самовіддана праця Василя Миколайовича достойно оцінюється в Україні. Він, як зазначив у свій час про хліборобів Максим Горький, “не просто любив землю, а відгранював її”.. І ніколи він не молився на якусь партію. Він трудився на землі, яка була йому колискою його неспокійного, але такого потрібного людям життя.

З 1992 року Василь Миколайович Рожківськівський проживав і трудився в Брусилові, куди переселився з Народич після аварії Чорнобильській АЕС. Він не залишав улюбленної справи і після виходу на пенсію.

Помер Василь Миколайович Рожківський 10 лютого 2007 року в Брусилові, де і похований.

Leave a Comment