СЕРЦЕРАНИ

Автор: ІГОР ФАРИНА
член НСПУ, лауреат премій імені братів Лепких та імені П. Кулішам. Шумськ на Тернопіллі

малий вінок сонетів

І

щемливісгь вічних серцеран

шука душу між звукоряду

як в океанні рафінаду

знайти свій цвітописний бран

пливе епічність крізь баладу

п’янкий танцюючи канкан

не відпуска ніде дурман

неначе передвістя ладу

мені вручає подарунки

ця чудосила поцілунків

й мої магнітополить дні

у таємниці жагоструння

нам не знадобляться відлуння

як служиш злій самотині

 

ІІ

щемливість вічних серцеран

не дасть собі ніколи раду

як не покличе на пораду

собі дієдостатній клан

шука душа між звукоряду

не жахострахності капкан

а дум теплострумливих лан

і не банальності принаду

 як в океанні рафінаду

почути правду не браваду

коли відвертості нема

найти свій цвітописний бран

 допомога шукань аркан

якого не здола зима

 

III

пливе епічність крізь баладу

хоча підступний вітрюган

жене не саги на екран

а власнолютості армаду

п’янкий танцюючи канкан

який щасливить клоунаду

вона возвишує тираду

наливши жорсткозгуби в жбан

не відпуска ніде дурман

вдягнувши злочений каптан

під подихи нежурмелодій

 неначе передслово ладу

від люті утече лампада

бо так велить тепер природа

 

IV

мені вручає подарунки

на узбережжі вітроднів

цей час аби весь завогнів

ковтнувши потаємних трунків

ця чудосила поцілунків

пройма уже напевно й гнів

бо в ненормальний солоспів

 усе зовуть й зовуть керунки

й мої магнітополить дні

оте що ожива в мені

у вдиховидихних глибинах

 на ниві долі слід розкаже

як утікало тління враже

бентежжю показавши спину

 

V

у таємниці жагоструння

крізь невмолимість торохтінь

вривається нахабна тінь

із неживнльного валуння

нам не знадобляться відлуння

як напомаджена бистрінь

 нахабно впхне у голубінь

і розпіарене табуння

та це потрібно ше відчуть

надпивши болю каламуть

у свята і в невихідні

дух бунтівливий і пророчий

не виїсть горді плоть та очі

як служиш злій самотині

 

VI

як служиш злій самотині

 нам не знадобляться відлуння

у таємниці жагоструння

й мої магнітополить дні

ця чудосила поцілунків

мені вручає подарунки

неначе передвістя ладу

не відпуска ніде дурман

п’янкий танцюючи канкан

пливе епічність крізь баладу

знайти свій цвітописний бран

як в океанні рафінаду

шука душу між звукоряду

шемливість вічних серцеран

 

Leave a Comment