З ІСТОРІЇ БРУСИЛІВСЬКИХ ВУЛИЦЬ.СИНЕЛЬНИКІВСЬКА

Автор: ВОЛОДИМИР СВЯТНЕНКО

Нині центральна частина Брусилова, яка в простолюдді називається Центр, вміщується в одну вулицю — митрополита Іларіона. Проте на початку XX ст. вона при собі мала: чотири вулиці — Синельниківську, Замкову, Пожежну і Гаванську, три провулки — Замковий, Базарний і Рундучний та Базарну площу.

Синельниківська вулиця названа так на честь російського генерала Василя Івановича Синельникова — повітового предводителя дворянства і власника Брусилова з 1870 року. Він побудував у містечку маєток, який зберігся понині. Доти ця вулиця називалася Базарною. Вочевидь, така її назва є наслідком надання Брусилову магдебурзького права. Саме на цій вулиці з початку XVII ст. розміщувалася торгова площа, де проводилися ярмарки.

Поміщицький маєток побудований власником Брусилова Василем Синельниковим
Парк і монумент Слави на колишній Базарній площі
Частина колишньої Базарної площі

Синельниківська вулиця брала початок на Старомісті від садиб Родів і Тюрменків, а закінчувалася хатою Аврума Айзенберга (в радянський час у тому будинку розміщувалося телеательє). Цікаво, що в ті далекі часи Синельниківська не була центральною вулицею містечка, хоч вона найкоротшим шляхом з’єднувала Старий і Новий Брусилів.

На Синельниківській вулиці розміщувалися дві брусилівські церкви — Воскресенська і Вознесенська, православна богадільня, багато різних крамничок (переважно прилаштованих до будинків власників), аптека, шинки.

На цій вулиці проживали знані в містечку люди. Зокрема, на Синельниківській була садиба однієї з брусилівських землевласниць дворянки Антоніни Свирської з кількома будинками (квартирами). В одному проживала сама Свирська, в другому — управляючий її брусилівськими володіннями, уродженець міста Махнівки Бердичівського повіту Геляр Каньовський з родиною, а в третьому — поліцейський урядник Іван Дембіцький (при ньому також жив кучер Федір Ткач). На цій вулиці було й кілька чиншових будинків поміщика Синельникова, в яких мешкали родини кравця Федора Скульбуденка, робітниці Ганни Гаврилюк, столяра Захара Паламаренка, Ганни Воронської, пічника Михайла Литвинчука та ін. На Синельниківській проживав псаломщик Григорій Барвінський.

Вулиця Синельниківська (нині митрополита Іларіона)

1906 року на Синельниківській в будинку дідуся Мейєра Мучника народилася Ганна Марківна Гімельфарб (Тетельбаум) — відома українська бібліографиня, упорядниця бібліографічних покажчиків Т. Г. Шевченка та інших українських письменників.

1914 р. на цій вулиці побудував собі будинок племінник Івана Івановича Огієнка Іван (1890 р. н.) На жаль цей будинок не зберігся. Але брусилівці добре його пам’ятають — це колишня пошта. Нині на тому місці районна бібліотека.

На початку 1920-х років на Синельниківській побудувався ще один представник роду Огієнків — Гнат Федорович. Його хата була на самому кінці вулиці. Проте довго жити в ній його родині не довелося. Радянська влада відібрала хату, а господаря ув’язнила і відправила у Сибір. Синів Гната Огієнка також було репресовано. Тривалий час у цій Огієнковій хаті розміщувалася редакція газети «Колгоспівська правда» (на початку 1930-х років перейменована на «Колгоспну правду»), а від середини 1960-х і до наших днів — дитяча бібліотека. Минулого року цю будівлю розібрали.

Вулиця Синельниківська (нині митрополита Іларіона)

Синельниківська вулиця проходила мимо Базарної площі, а після того, як 1907 року базар перенесли на Забашту, фактично злилася з нею. Територіально Базарна площа займала всю площу теперішнього парку перед дитячим садком, а також простір, де нині будинок культури, універмаг, чайна. До Базарної площі тулилися Замковий, Базарний і Рундучний провулки. Нині важко ідентифікувати їхнє місцезнаходження, оскільки за останнє століття Центр кілька разів перебудовувався. Але, якщо виходити з того, що на Рундучному провулку розміщувалася єврейська реміснича школа, то можна припустити, що він проходив за теперішнім будинком культури. А будівля колишньої ремісничої школи у 1980-х роках використовувалася як готель. Чи пам’ятають нинішні брусилівці готель?

Я не зміг територіально віднайти Пожежну вулицю. Сумнівно, що вона була недалеко від будівлі пожежної частини радянських часів. Насправді на початку XX століття там проходила вулиця Замкова, яка починалася від річки Здвиж і закінчувалася перед Ново-Фастівською вулицею (на гребельці на теперішній вулиці Тихі Верби (до перейменування Революції)).

Колишня вулиця Замкова (нині початок вулиці Тихі Верби)

На початку 1950-х років про Замкову трохи писав брусилівський краєзнавець Михайло Литвинчук. Цікаво, що ця вулиця не мала типової двобічної чи однобічної структури забудови. Будинку були натикані як попало, причому часто-густо вони мали по дві-три квартири. Ніяких огорож, тинів чи перелазів між ними не було. Зокрема, вони стояли і на місці дороги, яка нині проходить повз бібліотеку на Тихі Верби. У ті часи її не було, а вузька ґрунтовка йшла там, де у 1980-ті був центральний вхід із сходами до дитячого садка. Уродженець цієї вулиці, військовий льотчик підполковник Іван Кузьмич Тюрменко (1934-2013) розповідав мені, що до більшовицької революції на його садибі працював невеличкий скляний завод, а по сусідству з ним — миловарня.

На Замковій народилися вищезгаданий льотчик Іван Кузьмич Тюрменко, який здійснив близько 4000 вильотів на надзвукових ракетоносцях-винищувачах дальнього перехвату. Нетривалий період часу він служив разом з Юрієм Гагаріним.

1884 р. на цій вулиці народився Іошуа (Овсій) Йосипович Любомирський — відомий радянський театрознавець і літературний критик.

До Замкової примикав Замковий провулок. Він починався там, де нині райвідділ міліції, а закінчувався перед Олексіївською вулицею. На початку 1900-х на Замковому провулку працювали: кузня Гершка Городецького, стельмашня Аврума Штельмана, столярна майстерня Літмана Зінгермана, шкіряний завод Моті Синюка.

Початок Замкового провулку (нині вулиця Єдності)

1885 р. на Замковому провулку народився Давид Ігнатовський (Ігнатов) (1885, м. Брусилів — 1954, м. Нью-Йорк) — єврейський американський прозаїк, драматург і редактор. 1906 р. він емігрував до США.

Замковий провулок (нині вулиця Єдності)

Базарним провулком, вочевидь, міг називатися глухий завулочок, який проходить від вулиці Єдності до вулиці митрополита Іларіона повз садибу Даниленків. Наприкінці 1970-х на його перетині з вулицею 1 Травня стояв дерев’яна будівля — магазин культтоварів і книгарня.

А ось де розміщувалася Гаванська вулиця, то хочеться почути версії колишніх і теперішніх брусилівців. Можливо, хтось із них знає напевно її місцезнаходження.

Leave a Comment