Словничок оригінальних слів із лексикону мовців Брусилівщини

Автор: СТАНІСЛАВ ГУБЕРНАЧУК

Аби читачі відчули “смак” мови насельників Брусилівщини, далі подається невеличкий словничок оригінальних слів із лексикону мовців Брусилівщини, а також деякі приказки, прислів´я, прокльони, зібрані філологом Станіславом Губерначуком у 50-60 рохах минулого століття. У словах свідомо збережені фонетичні особливості говірки мовців Брусилівщини. Тому почасти записи розбігаються з чинним правописом.

Бегати – гуляти, бродити, шлятися.
Ну й дитина, де ти цілий день бродиш, де ти бегаєш?

Видзігорний, відзігора (про людину) – такий, що сильно виставляється, задається, нав´язується.
Та такий уже видзігорний – скрізь пристане, допнеться, причепиться, як пролетар.

Вор´є – тин з довгих жердин, прикріплених до стовпів горизонтально, на відстані одна від одної.
– Треба уже було б поміняти оце вор´є на штахети, щоб нічого в горідець не лазило.

Всовбитися – знайти місце, перестати крутитися, заспокоїтися.
І
що ти крутишся, ніяк не всовбишся?

Вужачкі (и) – неїстивні гриби.
Думали діти грибів принесли, а то одні вужачкі (и).

Ґендзєр – велика пляшка сулія.
Буде чим пригощати гостей, маю ґєндзєр вишняку на 7 літрів.

Ґерґотень – порода великих гусей.
Що там твої качки й гуси. У неї ґерґотні як дрофи по двору ходять.

Жомати – їст потроху, повільно.
Та не голодне твоє дитя – цілий день ходить і все жомає.

Зух – зухвалець.
Знайшовся зух – відай, мені й самому треба.

Замоняний – худий.
Як налетіли комсомольці із Старицького, самі голі, голодні, замоняні, аж ребра світяться, а трусили хліб, жодної хати не минали.

Капіти – довго чекати, заждатися.
Не зрозуміли ми одне одного: я тут жду, а він там десь стоїть і теж капіє.

Кльовати – ледве жити.
Та йому вже три чисниці до смерті, ледь кльоває.

Комнячка – картопляне пюре.
Наварили картоплі, намняли комнячки, а до неї хобти, то така вже їжа – від столу не відтягнеш.

Копкій – нетвердий, сипучий, рухливий.
Ледь дійшов, так по свіжому снігу копко йти.

Льотра – неврівноважена, непосидлива, така, що може піти, побігти, куди й коли захоче.
Ой, там таке дівча, бєшена, така льотра.

Лопуцька – лугова рослина.
Бідували ми в сорок сьомому – на щавлі та лопуцьках вижили.

Накі(и)дальник – закріплений за їздовим (підводою) помічник.
Розпочав я трудову біографію накідальником на колгоспній фермі.

Натоптом – щільно заповнена, натоптана ємність.
Привезли оце зілля повні мішки натоптом, як камінчики.

Неґалюзний – поганий, міршавий, неакуратний.
Тільки гляньте, яке неґалюзне пішло – грязне, розпатлане, розхристане.

Несцєпний – невмілий, нездатний до якоїсь роботи, справи.
Не лізь у цю справу, ти ж несцєпний до цього.

Нещодобре – погана людина.
Таке таке нещодобре – на всіх косо дивиться, нікому слова доброго не скаже.

Непуть – небажання щось роботи, діяти.
Така неправда кругом, аж непуть нападає, руки опускаються.

Нудик – ніщо, те саме, що «від бублика дирка».
Вам же, колгоспникам, хоч баланду давали, а нам, одноосібникам – нудика.

Пидавно – раніше, ніж давно, але давніше, ніж недавно.

Покидач – залишений дружиною чоловік.
Ой, там у неї такий заміж – нападьки якогось покидача.

Посуш – сухі фрукти.
Ріж, доню, яблука, насушимо посуші.

Похатник – про людину, що має звичку ходити по сусідах.
Така вже похатниця та Марія – в того позичить, в того випросить, все по хатах і вештається.

Придибальській – людина, яка має добрий підхід до людей.
А він такий придибальській хлопець – з кожним поговорить, усім догодить.

Пулко – ланка ланцюга.
Відпустіть цепа корові, хоч на одне пулко, щоб не давив.

Пустулик – лагідно про пустотливе дитя.
Ах, ти мій пустулик, ти чого мені курчат мочиш?

Ревчик – ревчиком жартома лякають узимку дітей, щоб остерігалися морозу.
Іди, іди на мороз, там ревчика зловиш.

Сикуватий – сердитий.
Така вже людина сикувата – сичить і сичить.

Скітник – затуркана людина, бідолаха.
Ой, та Маруся така вже там скітниця.

Стидомирник – про людину, яка ганьбиться.
Що ти, стидомирнику, ходиш по селу та горілку глушиш.

Сци(і)брити – украсти.
Було та погуло – уже хтось сцібрив.

Фермовик – той, хто працює на тваринній фермі, тваринник.

Циґульний – секретний.
Скажу тобі, щоб ніхто не чув: питання це циґульне.

Чавчик – тюбик.

Улямитись – причепитися до чогось, захопити чимось.
Так ці кури улямились до городу – не встигаю відганяти.

Кохання, залицяння, одруження.
Не люби мене тоді, як до церкви йду, а як снопи в´яжу.
Ішла краса – то я спала, ішло щастє – то я встала.
Кому коханнє, а кому – штовханнє.
З гарного личка не пить молочка.
Що холостяку – ліг ни клятий, встав ни мнятий.
Любить, як собака палку.
У голові – свальба, а в ширінці похорон.
Жінка нибита, що коса никлепана.

Діти.
Маленькій дитинці Бог подушечки пидстиляє.
Як дитя маленьке – то мати дурненька.
Покірне телятко двох маток ссе.
Мали діти не дають спать, великі – жить.
Багатому чорти дітей колищуть.
Що то кажуть: молоде – Богове, а старе – чортове.

Людська лукавість, ледачість, дурість.
І сам ни гам, і комусь ни дам.
Вийме душу і діркі не буде.
Медя, медя, а тоді видуть, як мидведя.
Пів-Світа скаче, а пів-Світа – плаче.
Хоч дрижу, зате фасон диржу.
Добре тому піддавать, хто сам биреться.
Як за ціп, то в с…ці – сіп.
Ліс краде – поле бачить.
Мовчи глуха – буде менш гріха.
Ни ходив мій батинько ни ходив, а як пішов – то й двері приніс.
Вся міліція знакома й хомутецькі шофера.
Індик думав, думав – та й в борщ попав.
Дурному закон ни писаний.
Хоч дурний – та хітрий.
Дурень думкою радіє і багатіє.
А до його, як до пня.
А йому – метеликі.
З-за вугла мішком прибитий.

Прикмети.
Хто зарані встає – тому Бог дає.
Хто питає – той не блудить.
Як іде дощ зранку – бири свиту-дранку та їдь у поле, а як іде після обід, то у поле хоч не їдь.
Вербич – кожуха тирбич. (Вербні дні – свято).
Питро, Питро, коли буде типло? (Петра- свято).
Пішло, як з Питрового дня.
Прийде Ілля – наробить гнилля. (Свято Іллі).
Прийшов Спас – готов рукавиці про запас.

Прокльони.
А щоб ти ни зріс і ни виріс.
А щоб тобі добра ни було.
А щоб тобі двір полином заріс.
А щоб тибе перша пуля ни минула.
Щоб ти ни знав, який сьогодні день.
Щоб тибе на могілкі занесли.
Щоб тобі Світ пилиною застилило.
Щоб тобі руки покорчило.
Хай тебе пранці з´їдять.
Хай тибе з копилля викине.
Щоб тибе сказило.
Щоб тобі язик колодою став.
Щоб тобі заціпило.
Щоб ти на вірьовці загуляв.
А смоли б ти напився.

Leave a Comment