ІСТОРІЯ СОЛОВІЇВСЬКОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ

Автор: ВОЛОДИМИР СВЯТНЕНКО

Перша Українська православна церква в Соловіївці з’явилася за сприяння гетьмана Михайла Ханенка. Сталося це не пізніше 1670 року, коли село перебувало у власності Ханенків. На початку 60-х років XVII ст. брат гетьмана Лаврін, який  служив у Білоцерківському полку, оженився на доньці Олени Семенівни Бутович і Криштофа Лишко, власниці Соловіївки Ганні Лишці. О. Бодянський згадує про неї в описі про відомого представника роду Ханенків, визначного державного діяча і дипломата Гетьманщини Миколи Ханенка: «…Думаем, что естественней всего было заботится о воспитании Николая Ханенко его бабке, вдове Лаврентия Ханенко, которая была жива еще в 1704 г. Как видно из универсала Мазепы этого года: «просила насъ п. Анна Лищанка Ханенчиха зъ сыномъ своимъ п. Федоромъ Ханенкомъ, на тотъ часъ сотникомъ козелецкимъ, о ствержене въ владеніе ея селца Соловьевки, недалеко Хвастова будучого, по небожчику Лишце, дядку ся рожономъ, ей належного».

Після того, як 1674 р. польський король відібрав у гетьмана брусилівські маєтності, всі представники родини Ханенків осіли на Лівобережжі, а власником Соловіївки залишився рідний дядько Ганни Лишко.

У середині XVIII ст. в Соловіївці побудували нову церкву в ім’я Святого Миколая, яка стояла в самому центрі села з лівого боку дороги на Турбовку. Відомо, що протягом 1835—1859 рр. священиком Свято-Миколаївської церкви служив Яків Клєбановський, 1859—1860 рр. — Болозович, 1860—1862 рр. — Стефан Артемович (1862 р. був нагороджений набедреником), 1862 р. — Григорій Багановський, 3 червня 1862 р. — 12 лютого 1896 р. — Євфимій Макарович Кобилковський, 1896—1905 рр. — Петро Євфимійович Кобилковський.

Євфимій Макарович Кобилковський, 1837 р. н., був найбільш шанованим священиком Соловіївки. 1861 р. він закінчив Київську духовну семінарію, а 3 червня 1862 р. його було висвячено на священика Свято-Миколаївської церкви села Соловіївка. Протягом 33 років духовної служби за ревне виконання пастирських обов’язків Євфимій Кобилковський удостоївся всіх священицьких нагород, включаючи наперсний хрест. 16 січня 1878 р. його було затверджено помічником благочинного 2-го Брусилівського округу, а 31 січня 1885 р. — наглядачем церковно-приходських шкіл цього ж округу. 1886 р. Кобилковського призначили благочинним 2-го Брусилівського округу. Він мав незаперечний авторитет у місцевих селян. Завдяки клопотанню священика в Соловіївці збудували нову церкву. Євфимія Кобилковського було поховано у склепі у східній стороні церковного погосту, навпроти церковного олтаря.

Протягом 1865—1895 рр. церковним старостою Соловіївки був Прокіп Савченко.

1866 р. власником Соловіївки став князь Олександр Прохорович Ширинський-Шихматов. Після смерті князя 28 квітня 1884 р. село перейшло до його дружини. Як зазначали тогочасні мешканці села, Ширинський-Шихматов був великим шанувальником місцевої православної церкви, якій передав ризницю, книжки для богослужіння, Євангелії, хрести, дароносиці, підсвічники, а також постійно жертвував на потреби церкви значні кошти. Конторниками в князя служили Саватій Колошук та Іван Прокопович Савченко.

Графиня Шереметьєва за проханням князя Ширинського-Шихматова подарувала церкві пошиту із золота плащаницю вартістю 500 руб. За наказом князя з московської церкви св. Іонна Воїна до Соловіївки привезли «ручний хрест для аналоя з часткою мощів св. великомученика Димитрія Мироточивого», а також книги творів св. Димитрія Ростовського (Данила Туптала — В. С.).

1876 р. за сприяння церковного старости для соловіївської церкви відлили дзвін вагою 26 пудів. На дзвоні були зображені: Спаситель, Казанська Божа Матір, Микола Дивотворець і Олександр Невський. Навколо дзвона по краям виднівся напис: «На пам’ять про день 19 лютого 1861 р.». Але вже через рік дзвін розбився.

1882 р. до Свято-Миколаївської церкви було приписано: чоловіків — 1754, жінок — 1766. У власності церкви перебувало 55 десятин 1255 сажнів землі.

20 березня 1883 р. у Соловіївці відбулося освячення нового церковного дзвона. Його купили на зібрані місцевими селянами 1200 руб. на заводі придворного постачальника Олов’яннішина в Києві. Дзвін важив 61 кг. Наступного дня його встановили на дзвіниці Свято-Миколаївської церкви. Перший удар у церковний дзвін відбувся на свято Благовіщеня 25 березня.

15 травня 1883 р. у селі Соловіївка відбулися святкові урочистості з нагоди коронації імператора Всеросійського Олександра ІІІ. Цей день в селі було оголошено офіційним вихідним. Вранці селяни приймали участь у церковному богослужінню. Після цього в сільській управі для прихожан Свято-Миколаївської церкви накрили столи із закускою, де пригощали горілкою й пивом. Будівля управи та багато хат місцевих жителів були прикрашені різнокольоровими прапорцями. Коли за здоров’я імператора промовляли тости, то селяни підіймали «на ура» 90-річного Мефодія Цапка.

Миколаївська церква у с. Соловіївка Радомишльського повіту на Київщині. Рисунок Д. Дяченка 1920-х рр.

18 червня 1884 р. в день народження церковного старости Свято-Миколаївської церкви відкрилося церковно-приходське опікунство. На першому своєму зібранні опікунство вирішило клопотати перед єпархіальним начальством про будівництво нової православної церкви. Місцеві селяни вирішили пожертвувати на неї 5000 руб. Але цих коштів виявилося замало. Соловіївське опікунство звернулося до уряду з проханням виділити кошти на нову церкву.

1893 р. у Соловіївці розпочалося будівництво нової церкви. Того самого року за пожертви і збір коштів на будівництво церкви архіпастирська подяка та благословення Боже були оголошені священику Євфимію Кобилковському, церковному старості Прокопові Савченку та члену сільського опікунства Іванові Савченку.

У соловіївський церкві Св. Миколая розміщувався старий іконостас, на якому було зображено скорботних жінок і ангелів. Внутрішні стіни церкви прикрашали малюнки I і VII вселенських соборів. Привертала на себе увагу й красива ікона Богоматері, яка милується малою дитинкою, що лежить в її ногах. У церкві зберігалася старовинна церковна книга грецькою мовою чи латиною.

Leave a Comment