ПРЕЗЕНТАЦІЯ ІСТОРИЧНОГО РОМАНУ ВОЛОДИМИРА СВЯТНЕНКА “САМУРАЙ. УКРАЇНСЬКА ІСТОРІЯ”

У нашому гіперінформативному просторі, наскрізь пронизаного всеосяжною діджиталізацією та високими технологіями, здається завжди можна отримати відповідь на будь-яке запитання. Навіть, на перший погляд, непросте чи безглузде, як приміром про подібність української і японської культури. Для цього варто лишень звернутися до Гугла, який «знає все». Якщо в його пошуку прописати «японці українці», то ми отримаємо понад мільйон результатів, а це набагато більше, ніж дає порівняльний аналіз українців з колишнім «старшим братом». Тож, напевно, не випадково козаків уподібнюють до самураїв, а японські пагоди та гуцульські церкви вважають будовами одного стилю. Зустрічаються схожі слова й у мові. Так, найдорожче для українського селянина слово «хліб» японською звучить на український манер шанобливо «пан», а слово «файно» як українською, так і японською означає «гарно або мило».

На таку схожість автор книжки «Самурай. Українська історія» — письменник, краєзнавець, громадський діяч Володимир Святненко — вперше звернув увагу у 2000 році, коли за сприяння уряду Японії стажувався у Країні Вранішнього Сонця за програмою «Управління малими і середніми підприємствами». Крім навчання, він з цікавістю знайомився з культурою далекої загадкової острівної країни і був вражений тим, наскільки наші народи є ментально і духовно близькими. Причому подібність, на перший погляд зовнішньо не схожих між собою людей, проявлялася не лише в їхніх рисах характеру та етнографії — побуті, звичках, народних традиціях, але й в історичних витоках формування націй. І це стосувалося не тільки героїки народних воїнів — самураїв і козаків, але й багатьох інших аспектів життя японців і українців, як, приміром, релігій (язичеських — рідновірів і синтоїстів, або християнства і буддизму), культів, традиційного одягу, священних природних об’єктів тощо.

Довго виношуючи ідею написання твору про духовний зв’язок українців і японців, автор ніяк не міг віднайти ту зачіпку, за допомогою якої непроста інформація легко б сприймалася читачем. Нарешті він прийшов до висновку, що найкраще це зробити за допомогою художнього твору, де в основі сюжету — доля конкретної людини.

Головний герой роману «Самурай. Українська історія» нащадок запорізького козака Се­мен Булашенко з Київщини приймає участь у російсько-японській війні. У серпні 1904 року він разом із кількома десятками моряків, серед яких двоє зем­ляків-українців — матрос Іван Яковина із селян Чернігівської губернії та механік Ар­сентій Чубенко з робітників Полтавщини — дивом рятуються з броненосця «Рюрик», який потопає у Тихому океані, і потрапляють у полон до японців. У місті Нагасакі їхні шляхи розходяться.

Пристосувавшись до нових умов життя і незвичного побуту острівного народу, Семен помічає схожість між українцями та японцями. Він закохується у доньку свого господаря Еміко із самурайського роду Сумідзу, а одружившись із нею, змушений за­лишитися в Японії.

Через чотирнадцять років Семенові випадає нагода відвідати Батьківщину, де він разом із дружиною опиняється у вирі національно-визвольних змагань. У швидко­плинній круговерті складних суспільно-політичних подій доля знову зводить колишніх товаришів по службі, але кожний з них має власний погляд на сувору революційну дійсність…

Розвиток сюжету роману відбувається на тлі справжніх історичних подій початку XX століття. У ньому в головних рисах відтворено побут, повір’я, звичаї японського і українського народів, їх національний дух. Червоною ниткою через увесь твір проходять ідеї козацького та самурайського романтизму, а сам роман насичений гострими ситуаціями, пригодами, таємницями, могутніми національними характерами, а також усною народною творчістю у вигляді легенд, переказів, притч. Значне місце відведено коханню.

Ідея твору є уславлення мужності й сили людського духу українців у їхній героїчній боротьбі за волю і незалежність. Основний конфлікт роману — суперечність світоглядних позицій українців в умовах поневолення Московією.

Відтворюючи події минулого, автор намагається знайти в них відповіді не лише на нагальні питання тогочасності, але й звертає увагу на сучасні проблеми України, підкреслюючи надважливість безкорисного і відданого служіння своєму народові.

Презентація книги Володимира Святненка «Самурай. Українська історія», яка відбулася у Національному музеї літератури України 17 квітня 2019 року, проходила незвичайно, не за усталеними письменницькими сюжетами, а оригінально — у формі творчого вечора з елементами українського і японського фольклору.

Розпочався мистецький захід з майстер-класів з японської каліграфії та орігамі, які проводили майстрині Енрі Ояма та Олена Шапаренко, а також виставки колекції старовинних українських хусток Людмили Грабовенко і майстрині ляльок-мотанок Наталії Дубицької.

У актовій залі Національного музею літератури виступали відомі письменники, літературознавці, історики, краєзнавці, знані діячі української культури. Зокрема, в обговоренні книжки та концертній програмі взяли участь: поет, громадський діяч, голова Всеукраїнського товариства «Просвіта», заслужений діяч мистецтв України Павло Михайлович Мовчан, японознавець, старший науковий співробітник Інституту сходознавства ім. А. Ю. Кримського НАНУ, кандидат філософських наук Сергій Капранов, японознавець, голова Громадської організації «Культурний Центр «САН» Анатолій Кікін,  літературознавиця, критикиня  Ірина Ніколайчук,  письменник, краєзнавець, член Правління Національної спілки краєзнавців України, редактор газети «Культура і життя» Євген Букет,  голова Брусилівської районної ради Ніна Рафальська, голова Брусилівської селищної об’єднаної територіальної громади Володимир Габенець, представник видавництва Бук Друк Владислав Вознюк, заслужений працівник культури України Петро Андрійчук і заслужений народний ансамбль пісні і танцю України «ДАРНИЧАНКА», естрадна співачка, телеведуча, народна артистка України Алла Попова, кобзар, заслужений артист України Тарас Силенко, солістка Поліського академічного ансамблю пісні і танцю «Льонок», заслужена артистка України Ніна Жукова, піаністка Юріе Камура, музикант-композитор, майстер гри на японській флейті сякухаті Сергій Максименко.

Організаторами мистецького заходу, який відбувся за сприяння голови Спілки письменників України Михайла Олексійовича Сидоржевського, були: письменник Володимир Григорович  Святненко; громадська організація «Культурний Центр «САН» (директор Анатолій Володимирович Кікін); Національний музей літератури України (директорка Галина Олексіївна Сорока); Брусилівська районна рада (голова Ніна Анатоліївна Рафальська).

Видання історичного роману «Самурай. Українська історія» стало можливим завдяки благодійній допомозі меценатів, справжніх патріотів України: генерального директора Агрофірми «Брусилів», заслуженого працівника сільського господарства України Сергія Олександровича Вареника, директора ТОВ «Поліпласт» Василя Васильовича Черкасенка, голови громадської організації «Рідний дім – Брусилівщина» Олександра Юрійовича Нікітчина, голови Брусилівської селищної територіальної громади Володимира Васильовича Габенця, голови Брусилівської районної ради Ніни Анатоліївни Рафальської, депутатів Житомирської обласної ради Миколи Миколайовича Рудченка та Сидора Васильовича Кізіна, приватних підприємців Анатолія Петровича Максименка, Анатолія Анатолійовича Дорогіна, Валерія Васильовича Слободенюка, Олександра Петровича Святненка, Валентини Григорівни Лазоренко, Василя Миколайовича Балибердіна, редактора газети «Відродження» Сергія Дмитровича Мазуренка, голови громадської організації «Український Союз» Олександра Сергійовича Вареника, директора фермерського господарства «Калина» Анатолія Федоровича Старунського, начальника охорони ТОВ «КЛО АВТОБАНСЕРВІС» Сергія Миколайовича Кляшторного, голови громадської організації «Український Союз» Олександра Сергійовича Вареника.